Прип'ять і Чорнобиль були покинуті після вибуху реактору у 1986 році
© R.Vicups/Shutterstock
Сучасні війни завдають шкоди екосистемам, яка варіює від надмірного споживання рослин і тварин до пожеж і забруднень, які руйнують оселища та супроводжуються викидами парникових газів з промислових територій. Найповільніше відновлюється біота осілих видів, які розмножуються дуже повільно. На відновлення лісів можуть знадобитися століття. Таким чином, Женевські конвенції вимагають від держав, що перебувають у стані війни, захищати природне середовище від «широко поширеної, довготривалої та серйозної шкоди», а також забороняють методи або засоби ведення війни, «які мають на меті або можуть завдати» таку шкоду. Така шкода неминуче виникне від застосування ядерної зброї. В Чорнобилі на території України, де 1986 року стався вибух ядерного реактору, більшість функцій ґрунтів відновилася за 30 років, проте інші впливи на біоту можуть тривати значно довше. Небезпеки для екосфери від використання декількох ядерних видів зброї включають можливість «ядерної зими», після якої повільне
відновлення рослинного покриву відбуватиметеся протягом кількох років.
Провал управління
Будівлі в дерева, ушкоджені війною в Чечні © V.Melnik/Shutterstock
Війна репрезентує провали управління. Людина еволюціонувала і як соціальна, і як конкурентна істота. Через небезпеку агресивної конкуренції були розроблені соціальні правила, які регулюють поведінку індивідів у суспільстві. Останнім часом Організація Об'єднаних Націй та інші глобальні форуми формалізували міжнародний консенсус стосовно ідеальних стандартів поведінки в суспільстві, наприклад, через Женевську конвенцію. Суспільства поступово змінюють свої внутрішні правила, але роблять це у власному темпі. Сучасна комунікація прискорює зміни, але дезінформація може поляризувати суспільства і спричинювати агресію.
Непрямі впливи та можливе глобальне-локальне рішення
Лебеді мирно плавають біля військових кораблів © Ellen6/Shutterstock
Опосередковані впливи війни можуть завдавати найбільшої шкоди усій екосфері. Людству довелося вести війну проти Covid-19, але воно стикається з більш серйозною загрозою кліматичних змін. Задля подолання цих загроз потрібно досягти одностайності серед націй, так само як і сильних національних економік, які фінансували би перехід до відновлюваних джерел енергії. Агресія всередині націй та між ними завдає школи не лише національним економікам, але й відволікає увагу суспільства від потреб, спрямованих на подолання кліматичних змін. Агресія між країнами може посилюватися шляхом обмеження інформації, а всередині країни -- шляхом інтернет-опосередкованої поляризації. Таким чином, місцеві громади, які займаються менеджментом земель і видів, можуть виявляти нетерпимість до інших інтересів природи, якщо думки спрямовуються соціальними мережами в різних напрямах.
Разом із тим, інтернет створює управлінські можливості, які настільки ж глибокі, як і загрози культурній цілісності. Так само, як консенсусна угода лежить в основі Організації Об'єднаних Націй, так само консенсус багатьох інтересів є основою для місцевого самоврядування. Інтернет надає можливості глокальному (глобальному у поєднанні з локальним) управлінню, наприклад, у царині місцевих знань і моніторингу, якими можна обмінюватися на глобальному рівні для управління (як це має місце у цій мережі). Підвищена організація на рівнях прийняттям консенсусних рішень може дати людству час, щоб знайти рішення, як управління з однією чи кількома сторонами може працювати найкраще на національному рівні.